Your smile will help make the world a brighter place ...
Тихо подивилась у вікно..
Кому воно треба?..
Дощ стікає променистими струмочками по запітнілому склу абстобусного вікна...
У навушниках: "Зачем большие окна трамваю?.."
Тихо протікає міський пейзаж перед очима безпритульних глядачів. Ти дивишся на все це й думаєш.. чи не думаєш зовсім?
Про що ти думаєш, коли їдеш? Я мрію про теплу ковдру, горнятко зеленого чаю та.. сяючий монітор ноутбуку... Тепер я не читаю книжки.. Мені більше не хочеться всотувати у себе безмежні інформаційні потоки знань... Я сиджу біля вікна й думаю про те, як же я втомилася від короткого робочого дня...
А в навушниках: "Перемен требуют наши сердца..."
Зміни.. чарівне слово, яке, на жаль, не має сенсу.. хоча б на цей момент... Це так.. лінь! Точно, саме те слово! Лінь щось змінювати. Ти сидиш біля величезного вікна маршрутного таксі й просто споглядаєш місто! У навушниках грає гарна музика, та без слів... Точніше, ти просто їх не чуєш, не приділяєш їм уваги! Бо якщо відволічешся, зникне магія Величезного Вікна Маршрутного Таксі!..